-- Павле Івановичу, давайте передусім поговоримо про стан економіки України та тенденції розвитку інвестиційної сфери. Якщо вірити статистиці, то кризу майже подолано: у багатьох галузях зафіксовано зростання…

-- Зростання зафіксовано лише у експортоорієнтованих галузях. Причина – поліпшення кон’юнктури світових ринків. Виробнича активність в галузях, що націлені на внутрішній попит, фактично не змінилася (адже позитивні зміни в динаміці реальних доходів населення).
В інвестиційній сфері жодних позитивних зрушень не зафіксовано. Якщо відверто, саме в цьому – основні ризики.
Уряд сподівається на отримання чергового траншу кредиту, а про інші стратегічні ініціативи якось і не чутно…

-- Справді, інвестиції впали на 40%... Але аналогічна картина – і в інших державах…

-- Всі рейтинги показують, що інвестиційний клімат в Україні протягом останніх років погіршився. Приплив іноземних інвестицій впав до рекордно низьких показників. Причиною цьому слугують пасивність по відношенню до інвестора з боку державних та місцевих органів влади. Бюрократія, яка вимагає сотні дозволів, узгоджень, іншої документації. Головний ресурс, який втрачається при такій ситуації – це час. Інколи згоди на будівництво того чи іншого об’єкта можна чекати більше року. Для цивілізованого західного інвестора такі умови є неприпустимими.    
Протягом 2008-2010 років економіка відчуває гострий “інвестиційний голод”. Фактично нинішнє інвестування забезпечує лише підтримку діючих потужностей, за допомогою яких виробляється продукція із низьким рівнем переробки. Інвестиційна політика зовсім не націлена на створення нових виробництв, розширення і модернізацію існуючих технологічних потужностей.
Я переконаний, що реформування української економіки слід починати саме з інвестиційної сфери. Не буде інвестицій – не буде передумов для економічного розвитку.

-- Економісти кажуть, що нині немає реальних передумов для нарощування інвестиційної активності.

-- На відміну від “економістів”, моя позиція проста. Будуть привабливі проекти – будуть інвестиції.
Що таке «привабливі проекти»? Це проекти, які дають нормальну доходність з допустимим (тобто, невеличким) рівнем ризику. Проблема в тім, що переважна більшість проектів в Україні – це високоризиковані проекти.
 Яскравим прикладом для України слугує  підготовка та організація Євро-2012. Після оголошення  весною 2007 року  про проведення такого масштабного дійства на теренах України, звідусіль лунали ідеї щодо “європейського прориву ”, “покращення інвестиційного клімату”, “національної програми інфраструктурного розвитку України ”. Що ми маємо на сьогоднішній день ?
 Разом з тим, наші чиновники  забули, що інвестора слід приваблювати і постійно пропонувати вигідні проекти для обох сторін. Результат не змусив довго чекати. Замість масштабного будівельного БУМу ми є свідками агонії у боротьбі за програму “мінімум” для проведення Євро-2012.
 Більше того, як на мене, прогнози щодо отримання коштів від інвестора  у цьому році згідно Державної цільової програми з підготовки та проведення Євро-2012 є нереальними. Оскільки неможливо переконати інвестора у фінансуванні неприбуткових об’єктів інфраструктури. Виключенням можуть слугувати будівництво готелів та інших засобів розміщення, але це лише мала частка для інвестиційної активності.              
 Хочу ще раз наголосити, що «привабливі проекти» має запропонувати влада. Вона має чітко сказати: ми підтримуємо це і це, ми зацікавлені в цьому і цьому. Влада повинна постійно щось будувати і звітувати по факту виконаних робіт, а не годувати громадськість міфічними обіцянками. Якщо влада не будує – вона просто непотрібна.

-- Одне з ключових питань інвестиційної політики – про джерела інвестиційних ресурсів. Або, простіше кажучи – де брати гроші?

-- Ось в цьому і «родзинка» нашої ідеї. Одним із таких джерел мають стати тимчасово вільні кошти соціальних фондів -- Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. 
Ми обґрунтували зміни до чинного законодавства України необхідно  в частині запровадження можливості (хоча б в експериментальному режимі) тільки одному фонду -- Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності -- проводити інвестиційну діяльність. Така практика виправдала себе в багатьох розвинутих країнах, в яких соціальні фонди виступають найпотужнішими інвесторами.

-- Що це дасть?

-- Фонд стане інвестором. Стратегічним потужним інвестором. Це дасть можливість Фонду отримувати додаткові доходи та створити нові сучасні підприємства з надання соціальних послуг застрахованим особам.
На цій основі (тобто, як результат інвестування) – будуть створені сучасні високотехнологічні підприємства, що забезпечують виконання соціально важливих функцій. Йдеться про надання медичних послуг, санаторно-курортних послуг, послуг з оздоровлення та реабілітації, реалізації проектів з охорони праці, модернізації курортних ресурсів та курортних територій. Такий підхід дозволить вигідно використовувати власний інвестиційний ресурс, а не чекати допомоги із за кордону. Крім того, модернізація та будівництво даних інфраструктурних об’єктів буде доречним у підготовці до Євро-2012. Нагадаю, питання про розміщення іноземних туристів під час проведення Чемпіонату є дуже болючим. Зараз про це мало хто говорить, але дуже скоро проблему доведеться вирішувати у стислі строки. Адже на кону – міжнародний імідж України. 

-- Але нині інвестиційна діяльність фондів заборонена. Мабуть, через те, аби унеможливити усілякі зловживання з коштами платників.

-- Необхідно встановити чіткі критерії, які «закріпіти» у правових актах, що визначають напрями та масштаби витрачання тимчасово вільних коштів на реалізацію інвестиційних проектів, з обов’язковим звітуванням перед громадськістю про результати такої діяльності.

-- Чи спроможний Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у його нинішньому вигляді, до реалізації серйозних інвестиційних проектів з розбудови соціальної інфраструктури? Адже там зовсім інша ідеологія…

-- Згоден. На мою думку, в перспективі на базі існуючих трьох Фондів соціального страхування має бути створена нова структура -- Фонд соціальних гарантій та інвестицій.
Причому мова не йде про банальну зміну вивіски. Основна відмінність полягатиме в тому, що новоутворений фонд здійснює інвестиційні операції (головна мета – капітальне будівництво соціальної інфраструктури). Крім того, передбачається дозволити розміщення своїх цінних паперів на світових фондових ринках з метою використання дешевих фінансових світових ресурсів (приклад --  кредити ЄБРР, Світового банку, гранти міжнародних донорів тощо) під гарантії фонду. У такому фонді мають працювати економісти, юристи, фінансисти високого рівня…

-- Скільки інвестицій вдастся акумулювати?
-- Передбачається, що щороку Фонд зможе акумулювати інвестиційного ресурсу у сумі понад 100 мільйонів гривень.

-- Звідки взялася ця цифра?

 -- Це сума, яку Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності поклав у 2008 році на депозит в один із збанкрутілих банків.
 Насаправді інвестиційний ресурс, за правильного менеджменту, може бути значно більшим. Але ми беремо 100 мільйонів – зробимо розрахунки за песимістичним сценарієм.

-- Отже, запропонована Вами модель дасть значні інвестиційні ресурси “на вході”. А що “на виході”?

-- Є результати «прямі», і є «похідні».

«Прямі»: прибуток до оподаткування – 500 мільйонів гривень, чистий прибуток – 375 мільйонів.
Але дуже вражають «похідні» результати.  
Перше -- детінізація фонду оплати праці. Це – реальне джерело додаткових надходжень до бюджету на мільярди гривень.   
Друге -- підвищення рівня соціального захисту (якості соціальних послуг, обсяг соціальних гарантій, своєчасність соціальних послуг і компенсацій тощо). Це дуже важливо, особливо якщо згадати, що в Україні найкоротший строк середньої тривалості життя.
Третє -- підвищення мотивації до праці.
Я вже не кажу про те, що буде створено додаткові робочі місця при будівництві та експлуатації об’єктів інфраструктури, забезпечені додаткові надходження до бюджету у вигляді податків від експлуатації об’єктів, відкритий доступ до світових кредитних ресурсів (приклад кредити ЄБРР, Світового банку, гранти міжнародних донорів тощо) під гарантії фонду.
Нарешті, в рамках здійснення цього проекту будуть створені нові об’єкти: санаторії, пансіонати загальні, пансіонати з лікуванням, профілакторії, курортні оздоровниці, курортні поліклініки, курортні готелі та інші засоби розміщення, кювети для прийому лікувальної (мінеральної) води, тощо.
Не слід забувати, що дана інфраструктура може використовуватись і в рекреаційних цілях, в тому числі  для іноземних туристів. Тут також можна отримати великі прибутки та покращити імідж України  як держави із потужними туристичними можливостями.

-- Така модель вигідна інвесторам. А державі, суспільству?

-- Така модель вигідна всім учасникам соціального діалогу – і державі, і роботодавцям, і профспілкам. Держава зекономість бюджетні кошти, отримає додаткові податки, а також отримає інвестиційний ресурс для реалізації соціальних функцій. Працівники зможуть користуватися якісними соціальними послугами на базі сучасної інфраструктури. Роботодавці зацікавлені у підвищенні продуктивності праці.
Звичайно, зацікавлені у проекті і інвестори, вони отримають прибуток, це нормально.

-- На якій стадії знаходиться ця ідея? Ви розробили схему інвестиційного проекту?

-- Так. Наші фахівці провели ретельні розрахунки. Ми взяли до уваги, що середня сума інвестицій на створення одного об’єкту соціальної інфраструктури досягатиме 20,0 млн.грн. Таким чином, вже в перший рік реалізації проекту можливо розпочати створення 5 об’єктів соціальної інфраструктури.
 При розрахунку враховано, що один інвестований об’єкт соціальної інфраструктури створюється (будується) 3 роки, середня рентабельність капіталу протягом активної експлуатації – 20%, загальна окупність – 8 років.
Середній строк експлуатації об’єкта (до його повної амортизації) – 10 років.
Протягом перших п’яти років інвестується по 100 млн. грн., а починаючи з 4-го року починається надходження доходу від здійснених інвестицій.
Тобто, через 8 років реалізації програми матимемо 25 сучасних об’єктів соціальної інфраструктури. Хочу наголосити, що таких результатів ми не мали за всю історію Незалежності України. 
«Прямі» і «похідні» результати я вже озвучив.

-- Ідея зрозуміла. Що треба зробити в першу чергу, аби вона стала реальністю?

-- Перше. Залучення консалтингової кампанії для проведення поглибленого аналізу та оцінки інвестиційного потенціалу Фондів соціального страхування. 
Друге. Розробка детального бізнес-плану інвестиційної діяльності новоствореної структури.
Третє. Розробка змін та доповнень до чинного законодавства щодо запровадження інвестиційної діяльності Фондів соціального страхування. 
Четверте. Переконати профільні органи влади, в тому числі Нацагенство з підготовки та проведення Євро-2012, Міністерство культури і туризму, інші державні відомства  про необхідність підтримати дану ініціативу. Таким чином, ефективно використовувати вітчизняний інвестиційний ресурс.